коновкар
КОНОВКА́Р, я́, ч., заст.
Майстер, що робить коновки.
Коновкар увійшов у хату, скинув з плечей бесаги і споглянув задубілими очима на жінку й на діти (Марко Черемшина);
Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі – коновкарі, дьогтярі, решетарі (П. Козланюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коновкар — коновка́р іменник чоловічого роду, істота майстер, що робить відра, коновки рідко Орфографічний словник української мови
- коновкар — КОНОВКА́Р, я́, ч., рідко. Майстер, що робить відра, коновки. Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі (Козл., Сонце.., 1957, 7). Словник української мови в 11 томах