коновкар
КОНОВКА́Р, я́, ч., рідко. Майстер, що робить відра, коновки.
Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі (Козл., Сонце.., 1957, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коновкар — коновка́р іменник чоловічого роду, істота майстер, що робить відра, коновки рідко Орфографічний словник української мови
- коновкар — КОНОВКА́Р, я́, ч., заст. Майстер, що робить коновки. Коновкар увійшов у хату, скинув з плечей бесаги і споглянув задубілими очима на жінку й на діти (Марко Черемшина)... Словник української мови у 20 томах