коновка
КОНО́ВКА, КОНІ́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що відро́ 1.
Почав [пан] іти поруч зо мною, хоч я несла коновки в обох руках (Фр., III, 1950, 103);
Грядки хтось поливав недавньою порою. Коновка бо в траві стояла із водою (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 28);
*У порівн. Надворі ллє дощ немов із коновки (Коб., І, 1956, 86).
2. Висока, здебільшого звужена вгорі кварта.
Зачепила [княгиня] рукавом срібну коновку, повну вишнівки, да й розлила по всій скатерті (П. Куліш, Вибр., 1969, 129);
Випивали скілько мочі Аж до самої півночі… Мужики — то конівками, А баби — то все чарками (Манж., Тв., 1955, 214);
Дівчина.. внесла на таці куманці й карафки з горілками і ковані з срібла коновки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коновка — Коновка: — 1) відро; 2) висока, здебільшого звужена вгорі кварта [44-1] — відро (подовгувате, з вухом збоку) [V] — відро особливої форми, в якому носять воду (Ів.Фр. Словник з творів Івана Франка
- коновка — коно́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- коновка — див. відро Словник синонімів Вусика
- коновка — конівка, -и, ж., діал. 1》 Те саме, що відро 1). 2》 Висока, здебільшого звужена вгорі кварта. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коновка — КОНО́ВКА, КОНІ́ВКА, и, ж., заст. 1. Те саме, що відро́ 1. Почав [пан] іти поруч зо мною, хоч я несла коновки в обох руках (І. Франко); До рiки городом зiйшла молодиця .. – десь, видко, прала в садку, зачерпнула коновкою води (Р. Словник української мови у 20 томах
- коновка — ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал. Словник синонімів української мови
- коновка — Коно́[і́]вка, -ки, -вці; -но́[і́]вки́, -но́[і́]во́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)