корінник
корінни́к
іменник чоловічого роду, істота
кінь
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корінник — -а, ч. Кінь, запряжений в голоблі (за наявності підпряжних); середній кінь у трійці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корінник — КОРІННИ́К, а́, ч. Кінь, запряжений у голоблі (за наявності підпряжних), середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (П. Кочура); Кучер .. Словник української мови у 20 томах
- корінник — КОРІННИ́К, а́, ч. Кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51). Словник української мови в 11 томах