кріпацтво

Значення в інших словниках

1. кріпацтво — КРІПАЧЧИНА див. РАБСТВО. Словник синонімів Караванського
2. кріпацтво — див. неволя Словник синонімів Вусика
3. кріпацтво — -а, с., іст. 1》 Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. || Суспільне становище селян, що перебували в цих відносинах, пов'язане з тяжкими умовами життя. 2》 Збірн. до кріпак I. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кріпацтво — КРІПА́ЦТВО, а, с., іст. 1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. Словник української мови у 20 томах
5. кріпацтво — Феодальна залежність селян, яка випливала з використання ними ґрунтів, що перебували у власності феодала; передбачало неповну особисту власність феодала на селян-кріпаків; в Україні існувало від часів Київської Русі... Універсальний словник-енциклопедія
6. кріпацтво — КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини. Словник синонімів української мови
7. кріпацтво — Кріпа́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кріпацтво — КРІПА́ЦТВО, а, с. 1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. [Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва (Крон. Словник української мови в 11 томах