кріпацтво
КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини. Але є в нашому селі така земля, яка ніколи не належала Стадницьким, але вони захопили її (М. Стельмах); Повернувся Наливайків побратим Іван до рідного краю, навідався за Путивль. І знову поклявся продовжити боротьбу народу проти кріпосництва (І. Ле); Це було ще за панщини (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кріпацтво — кріпа́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кріпацтво — КРІПАЧЧИНА див. РАБСТВО. Словник синонімів Караванського
- кріпацтво — див. неволя Словник синонімів Вусика
- кріпацтво — -а, с., іст. 1》 Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. || Суспільне становище селян, що перебували в цих відносинах, пов'язане з тяжкими умовами життя. 2》 Збірн. до кріпак I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кріпацтво — КРІПА́ЦТВО, а, с., іст. 1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. Словник української мови у 20 томах
- кріпацтво — Феодальна залежність селян, яка випливала з використання ними ґрунтів, що перебували у власності феодала; передбачало неповну особисту власність феодала на селян-кріпаків; в Україні існувало від часів Київської Русі... Універсальний словник-енциклопедія
- кріпацтво — Кріпа́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кріпацтво — КРІПА́ЦТВО, а, с. 1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. [Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва (Крон. Словник української мови в 11 томах