1. Словник синонімів української мови

кріпак

I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). — Пан продав непокірного кріпака другому у село, де жила і Уляна (Панас Мирний); Невже пропаде й панщина, і хлопи будуть вольні? Шляхту потоптали в болото, в багно! І хто потоптав? Мої закатовані вороги, козаки та мої панщанники хлопи (І. Нечуй-Левицький); Не хочеться за діло взяться, наче не її руки, — усе так неспірно, недотепно роблять, як тії панщани (Ганна Барвінок); У Києві на Подолі Братерська наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані Розвернулася весела (Т. Шевченко); А той народ, що з-за Дніпра Колись од лядської неволі Сюди прийшов шукать добра.., Став кметом пана і потяг Свій піт гарячий в панські скрині (Я. Щоголів).

ТЮТЮ́Н (рослина, в листі якої міститься нікотин), ЗІ́ЛЛЯ розм.; КУ́РИВО (курильний); ТАБА́КА розм., КАБА́КА заст. (нюхальний); КРІПА́К розм. (міцний); САМОСА́Д, ГОРОДНЯ́К діал. (власного посіву й обробки). Чого не продавалося в цій крамниці! Тютюн і табака, смушеві шапки, червоні пояси (Марко Вовчок); Зараз Бугор сердитий никає побіля будки, — куриво кінчилось, тому й не в дусі (О. Гончар); — Так ке лишень, понюхаймо кабаки (Г. Квітка-Основ'яненко); Давид підійшов і поздоровкався. Закурили дядькового кріпака (А. Головко); У хаті лишився міцний дух самосаду (А. Шиян); Вогнища потухли за стіною, лише вартові голосно позіхали та курили городняк (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпак — кріпа́к 1 іменник чоловічого роду, істота селянин кріпа́к 2 іменник чоловічого роду тютюн рідко Орфографічний словник української мови
  2. кріпак — див. РАБ. Словник синонімів Караванського
  3. кріпак — див. невільник; селянин; тютюн; хлібороб; чернь Словник синонімів Вусика
  4. кріпак — [кр'іпак] -ака, м. (на) -аков'і/-аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  5. кріпак — I -а, ч., іст. Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин. II -а, ч., розм., рідко. Міцний тютюн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кріпак — КРІПА́К¹, а́, ч., іст. Селянин, прикріплений до земельного наділу за часів панщини, праця і майно якого були власністю поміщика. Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  7. кріпак — Кріпа́к, -ка́; -паки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кріпак — КРІПА́К¹, а, ч., іст. Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. кріпак — Кріпак, -ка и пр. см. крепак и пр. Словник української мови Грінченка