1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кріпак

кріпа́к

I -а, ч., іст.

Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин.

II -а, ч., розм., рідко.

Міцний тютюн.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпак — кріпа́к 1 іменник чоловічого роду, істота селянин кріпа́к 2 іменник чоловічого роду тютюн рідко Орфографічний словник української мови
  2. кріпак — див. РАБ. Словник синонімів Караванського
  3. кріпак — див. невільник; селянин; тютюн; хлібороб; чернь Словник синонімів Вусика
  4. кріпак — [кр'іпак] -ака, м. (на) -аков'і/-аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  5. кріпак — КРІПА́К¹, а́, ч., іст. Селянин, прикріплений до земельного наділу за часів панщини, праця і майно якого були власністю поміщика. Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  6. кріпак — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). Словник синонімів української мови
  7. кріпак — Кріпа́к, -ка́; -паки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кріпак — КРІПА́К¹, а, ч., іст. Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. кріпак — Кріпак, -ка и пр. см. крепак и пр. Словник української мови Грінченка