кулачник
кула́чник
іменник чоловічого роду, істота
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кулачник — див. воїн Словник синонімів Вусика
- кулачник — -а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кулачник — КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Учасник кулачних боїв. Боєць, .. задирака, Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його [нього] хлопак (І. Котляревський); // Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- кулачник — КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Боєць, ..задирака. Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його хлопак (Котл., І, 1952, 195). Словник української мови в 11 томах
- кулачник — Кулачник, -ка м. Кулачный боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка