кунацтво
куна́цтво
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кунацтво — -а, с. Звичай, який зв'язує кунаків зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кунацтво — КУНА́ЦТВО, а, с. Звичай, який зв'язує кунаків зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності. Укладання угод про кругову поруку, про взаємні шлюби між певними племенами, кунацтво... Словник української мови у 20 томах
- кунацтво — КУНА́ЦТВО, а, с. Звичай, який зв’язує кунаків зобов’язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання. Словник української мови в 11 томах