1. Орфографічний словник української мови

любля

лю́бля

присудкове слово

до вподоби

незмінювана словникова одиниця

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любля — ЛЮБЛЯ́, у знач. пред., діал. Завгодно; до вподоби. Дурна Сомкова старшина понабирала з собою самих кармазинів повні вози. – Ну, хто куди любля! Усюди є об віщо погріти руки! (П. Словник української мови у 20 томах
  2. любля — ЛЮБЛЯ, присудк, сл., діал. До вподоби. // у знач. присудк. сл. — Спродавай, що тобі любля, та бенкетуй досхочу (Вовток, VI, 1956, 296). Словник української мови в 11 томах
  3. любля — Любля́ нар. Нравиться, угодно. Щоб ти мене на шиї возив, та скрізь, де мені любля. МВ. (КС. 1902. X. 151). Ну, хто куди любля! Усюди є об віщо погріти руки! І от — одна купа сюди, а друга туди... К. ЧР. 353. Словник української мови Грінченка