1. Орфографічний словник української мови

маячення

мая́чення

іменник середнього роду

стан марення

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маячення — див. марення Словник синонімів Вусика
  2. маячення — -я, с. Дія і стан за знач. маячити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. маячення — МАЯ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. мая́чи́ти². Бармаш залишається в таборі. В жорстокому жару, увесь побитий, втративши свідомість, б'ється в маяченні (В. Козаченко); * У порівн. Граф Замойський, немов у маяченні, процитував улюблений і грізно віщий приспів Яна Кохановського (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. маячення — МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. маячення — МАЯ́ЧЕННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мая́чи́ти². Бармаш залишається в таборі. В жорстокому жару, увесь побитий, втративши свідомість, б’ється в маяченні (Коз., Гарячі руки, 1960, 217); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  6. маячення — Мая́чення, -ня с. 1) Мельканіе, мерцаніе. 2) Бредъ, галлюцинація. Словник української мови Грінченка