1. Орфографічний словник української мови

мито

ми́то

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мито — Ми́то. Податок, грошовий збір. Міста не можуть без него [мита] обійти ся. Оно справедливе, бо хто буде за тими, гцо продають в місті, прятати і замітати, хто буде стерегти їх і їх майна, коли на те не буде гроша з мита? (Б., 1895, 13, 4) // порівн. пол. Українська літературна мова на Буковині
  2. мито — див. ПОДАТОК. Словник синонімів Караванського
  3. мито — див. податок Словник синонімів Вусика
  4. мито — -а, с. Податок, що його справляють з юридичних і фізичних осіб у разі здійснення між ними або між ними та державою певних дій, перелік яких визначає законодавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мито — МИ́ТО, а, с. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон; грошовий збір, стягуваний відповідними органами за здійснення державного контролю, обліку, реєстрації чого-небудь (яких-небудь операцій, деяких видів діяльності)... Словник української мови у 20 томах
  6. мито — (англ. duty) 1. податок, сплачуваний за перевезення товарів через державні кордони, а також за користування шляхами, мостами, портовими спорудами тощо. Економічний словник
  7. мито — Особливий податок чи платіж, накладений на експортовані та імпортовані товари. Універсальний словник-енциклопедія
  8. мито — МИ́ТО (податок, який стягується за ввіз і вивіз товарів), МИ́ТНЕ заст.; ТАМГА́ (на Русі під час монголо-татарського ярма). Платиться в Криму і на Дону мито від чумацького воза (Ганна Барвінок); Мусій зрадів, що, певне... Словник синонімів української мови
  9. мито — МИ́ТО, а, с. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон. Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. мито — рос. пошлина державний податок, що стягується з юридичних і фізичних осіб у разі здійснення між ними або між ними і державою певних дій. Eкономічна енциклопедія
  11. мито — Мито, -та с. Пошлина на товары, плата за право торговать. На славній Україні (жиди) всі козацькі торги заорандовали, да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21. Словник української мови Грінченка