1. Орфографічний словник української мови

набубнявілий

набубня́вілий

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набубнявілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набубнявіти. 2》 у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, розпухлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. набубнявілий — НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набубня́віти. Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Г. Коцюба); Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем, чіпляється за розмиті дощами рівчаки (В. Словник української мови у 20 томах
  3. набубнявілий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. набубнявілий — НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набубня́віти. Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Коцюба, Нові береги, 1959, 385); Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем... Словник української мови в 11 томах