набубнявілий
набубня́вілий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набубнявіти.
2》 у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, розпухлий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набубнявілий — набубня́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- набубнявілий — НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набубня́віти. Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Г. Коцюба); Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем, чіпляється за розмиті дощами рівчаки (В. Словник української мови у 20 томах
- набубнявілий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- набубнявілий — НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набубня́віти. Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Коцюба, Нові береги, 1959, 385); Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем... Словник української мови в 11 томах