набубнявілий
НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до набубня́віти.
Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Коцюба, Нові береги, 1959, 385);
Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем, чіпляється за розмиті дощами рівчаки (Логв., Літа.., 1960, 22).
2. у знач. прикм. Збільшений в об’ємі, розпухлий.
Набубнявілі мокрі гіллячки верб злегка курились, немов дихали на холоді (Коцюб., І, 1955, 385);
Латориця легко зламала посинілу, набубнявілу крижану товщу і вийшла з берегів (Коз., Вісімсот.., 1953, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набубнявілий — набубня́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- набубнявілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набубнявіти. 2》 у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, розпухлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набубнявілий — НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до набубня́віти. Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Г. Коцюба); Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем, чіпляється за розмиті дощами рівчаки (В. Словник української мови у 20 томах
- набубнявілий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови