1. Словник української мови в 11 томах

набріхувати

НАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм.

1. перех., що і чого, з спол. щ о. Наговорювати неправди, нісенітниць.

Такого набрешуть [люди], такого наплетуть, що хоч з світа втікай! (Кв.-Осн., II, 1956, 441);

— Оцього я вже ніяк не знесу: набрехала Параска, що в мене голова лиса (Н.-Лев., II, 1956, 18);

Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Тют., Вир, 1964, 19).

2. неперех. Зводити наклеп на кого-небудь.

[Недоросток:] Ти на кого ото славу пускаєш? На кого набріхуєш? (Вас., III, 1960, 90);

— Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (Ковінька, Кутя.., 1960, 58).

3. неперех. Допускати помилку, неточність при виконанні чого-небудь.

Набрехати в підрахунках.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набріхувати — набрі́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. набріхувати — Наговорювати, зводити наклеп, наплітати, оббріхувати, обмовляти, наклепувати; (потай) нашіптувати. Словник синонімів Караванського
  3. набріхувати — див. ганьбити; обманювати Словник синонімів Вусика
  4. набріхувати — -ую, -уєш, недок., набрехати, -ешу, -ешеш, док., розм. 1》 перех., що і чого, зі спол. що. Наговорювати неправди, нісенітниць. 2》 неперех. Зводити наклеп на кого-небудь. 3》 неперех. Припускатися помилки, неточності під час виконання чого-небудь. Набрехати в підрахунках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. набріхувати — НАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм., що, чого і без дод. 1. Говорити неправду, нісенітницю. Ярина Федорівна вдарила об поли руками. – Я набріхую?.. Ой, Варко, гляди, щоб я тебе сьогодні не вибила (М. Словник української мови у 20 томах
  6. набріхувати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. набріхувати — Набрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш; набреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -бре́шуть; набре́ханий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. набріхувати — Набрі́хувати, -хую, -єш сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Стор. Люде — собаки, — чого не набрешуть. Ном. № 7805. да се набре́хано. Это враки. Словник української мови Грінченка