1. Орфографічний словник української мови

наголовник

наголо́вник

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наголовник — -а, ч. Те саме, що наголовок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наголовник — НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Г. Хоткевич); Виблискували на сонці срібні й золоті наголовники, сяяли коштовні камені на вбранні (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  3. наголовник — НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Хотк., II, 1966, 54). Словник української мови в 11 томах