наголовник
наголо́вник
-а, ч.
Те саме, що наголовок 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наголовник — наголо́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наголовник — НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Г. Хоткевич); Виблискували на сонці срібні й золоті наголовники, сяяли коштовні камені на вбранні (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- наголовник — НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Хотк., II, 1966, 54). Словник української мови в 11 томах