наголовач
наголо́вач
-а, ч.
1》 Круговий ремінь вуздечки, що йде від вудил поза вуха.
2》 діал. Наголовок (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наголовач — Наголо́вач: — (капелюха) — тут: ободок капелюха [16] — уздечка [22] Словник з творів Івана Франка
- наголовач — наголо́вач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наголовач — НАГОЛО́ВАЧ, а, ч. 1. Круговий ремінь вуздечки, що йде від вудил поза вуха. [Семен (зняв з одвірка наголовач і віжки):] Я піду осідлаю вам коня (Я. Галан). 2. діал. Наголовок (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- наголовач — наголова́ч верхня частина капелюха (ст): Целя в літнім бронзовім пальті і в білім солом'янім капелюсі з широкими крисами й червоно-жовтою кокардою на наголовачі спішила на пошту (Франко)||наголовок Лексикон львівський: поважно і на жарт
- наголовач — НАГОЛО́ВАЧ, а, ч. 1. Круговий ремінь вуздечки, що йде від вудил поза вуха. [Семен (зняв з одвірка наголовач і віжки):] Я піду осідлаю вам коня (Галан, І, 1960, 508). 2. діал. Наголовок (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
- наголовач — Наголо́вач, -ча м. Оглавль (у узды). Словник української мови Грінченка