напророкувати

Значення в інших словниках

1. напророкувати — -ую, -уєш і напророчити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Передректи, провістити що-небудь. || Пророкуючи, накликати, зробити дійсністю що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. напророкувати — НАПРОРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш і НАПРОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, чого, розм. Передректи, провістити що-небудь. Їдучи в росію, Марія передумувала все, що їй напророкував знаменитий у Парижі сомнабуліст-ясновидець Алексіс (М. Словник української мови у 20 томах
3. напророкувати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
4. напророкувати — НАПРОРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш і НАПРОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Передректи, провістити що-небудь. Помилився Покришень, коли напророкував отому крислатому комнезамівському дубові.. довгого віку (Збан. Словник української мови в 11 томах
5. напророкувати — Напророкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Напророчить. Не даремне таке напророкував странній. Г. Барв. 461. Словник української мови Грінченка