начотчик

начо́тчик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начотчик — -а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. начотчик — Буквоїд, див. доктринер, схолястик, гелертер Словник чужослів Павло Штепа
  3. начотчик — НАЧО́ТЧИК, а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане. Начотчики і талмудисти тим небезпечні і шкідливі, що наукові положення марксизму вони перетворюють у догми... Словник української мови в 11 томах