начотчик
НАЧО́ТЧИК, а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане.
Начотчики і талмудисти тим небезпечні і шкідливі, що наукові положення марксизму вони перетворюють у догми, в абстрактні формули і тим самим перекручують марксистсько-ленінську науку (Рад. Укр., 20.VI 1951, 3);
Якщо комуніст тільки визубрив положення марксистсько-ленінської науки, а не проводить їх у життя, — він просто начотчик (Ком. Укр., 9, 1966, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- начотчик — начо́тчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- начотчик — -а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начотчик — Буквоїд, див. доктринер, схолястик, гелертер Словник чужослів Павло Штепа