начотницький
НАЧО́ТНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до начо́тництво.
Протягом ряду років філософська література носила переважно коментаторський і начотницький характер (Розв. науки в УРСР.., 1957, 22).
2. Власт. начотчикам.
Ленін рішуче виступив проти начотницького, догматичного підходу до теорії, він безустанно підкреслював, що марксизм — не догма, а керівництво до дії (Біогр. Леніна, 1955, 284).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- начотницький — начо́тницький прикметник Орфографічний словник української мови
- начотницький — -а, -е. 1》 Прикм. до начотництво. 2》 Власт. начотчикам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начотницький — НАЧО́ТНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до начо́тництво. 2. Власт. начотчикам. Словник української мови у 20 томах