начотчик
начо́тчик
-а, ч.
Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- начотчик — начо́тчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- начотчик — Буквоїд, див. доктринер, схолястик, гелертер Словник чужослів Павло Штепа
- начотчик — НАЧО́ТЧИК, а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане. Начотчики і талмудисти тим небезпечні і шкідливі, що наукові положення марксизму вони перетворюють у догми... Словник української мови в 11 томах