1. Орфографічний словник української мови

наїзник

наї́зник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наїзник — див. вершник; ворог Словник синонімів Вусика
  2. наїзник — -а, ч. 1》 Той, хто їде верхи на коні. 2》 Цирковий артист, який виконує різноманітні вправи на коні. 3》 Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах і т. ін. 4》 заст. Вершник, який здійснює збройний напад; нападник. 5》 Те саме, що їздець III. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наїзник — НАЇ́ЗНИК, а, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні. Ніхто з французьких художників не малював коней так майстерно, як Теодор Жеріко .. Він надзвичайно любив коней, був прекрасним наїзником (М. Словник української мови у 20 томах
  4. наїзник — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  5. наїзник — НАЇ́ЗНИК, а, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні. Відбирав я тоді від наїзника Лебедя [коня] і вів його у партизанську стайню (Збан., Крил. Словник української мови в 11 томах