наїзник

НАЇ́ЗНИК, а, ч.

1. Той, хто їде верхи на коні.

Ніхто з французьких художників не малював коней так майстерно, як Теодор Жеріко .. Він надзвичайно любив коней, був прекрасним наїзником (М. Слабошпицький);

Лоша необхідно підкорити волі людини, виробити в ньому слухняність, яка має виявлятися в готовності виконувати всі вимоги наїзника (з наук. літ.).

2. Цирковий артист, який виконує різноманітні вправи на коні.

Матрос Шурка з Молдаванки був неабиякий їздець: змалку він навіть мріяв стати наїзником у цирку (Ю. Смолич).

3. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах і т. ін.

[Степан:] Чорт мій знамениту на весь Союз Стрілу обставив на цілих дві з чвертю секунди. Тоді мою особу з кращим наїзником московського іподрому в усіх газетах помістили (О. Корнійчук).

4. заст. Вершник, який здійснює збройний напад; нападник.

Громада приняла [прийняла] його в свої члени, живила його і зодягала за чергою, загально люблячи і поважаючи його за рани, понесені в війні з наїзником (І. Франко);

– Руське плем'я не терпить чужого наїзника і проганяє його при першій нагоді (Юліан Опільський).

5. Те саме, що їзде́ць 3.

Майже нічого не дають як запилювачі і численні мухи, а також такі комахи, як горіхотворки, трачі, наїзники (з наук.-попул. літ.).