1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наїзник

наї́зник

-а, ч.

1》 Той, хто їде верхи на коні.

2》 Цирковий артист, який виконує різноманітні вправи на коні.

3》 Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах і т. ін.

4》 заст. Вершник, який здійснює збройний напад; нападник.

5》 Те саме, що їздець III.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наїзник — наї́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наїзник — див. вершник; ворог Словник синонімів Вусика
  3. наїзник — НАЇ́ЗНИК, а, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні. Ніхто з французьких художників не малював коней так майстерно, як Теодор Жеріко .. Він надзвичайно любив коней, був прекрасним наїзником (М. Словник української мови у 20 томах
  4. наїзник — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  5. наїзник — НАЇ́ЗНИК, а, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні. Відбирав я тоді від наїзника Лебедя [коня] і вів його у партизанську стайню (Збан., Крил. Словник української мови в 11 томах