недостойний

Значення в інших словниках

1. недостойний — -а, -е. 1》 чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь. || Який принижує чию-небудь гідність, несумісний з чиїмось достоїнством. 2》 Який не має потрібних позитивних якостей, не заслуговує на повагу; непорядний, безчесний. || у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. недостойний — НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь; негідний (у 2 знач.). Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Г. Словник української мови у 20 томах
3. недостойний — НЕПОРЯ́ДНИЙ (якому не властива порядність, чиї вчинки, поведінка і т. ін. заслуговують на осуд), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕХОРО́ШИЙ (якому не властива порядність, вчинки якого завдають комусь неприємностей); НЕЧЕ́СНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
4. недостойний — НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь. Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 451); Марта не глузувала, й тіні кепкування не почулося в її словах. Словник української мови в 11 томах