недостойний
НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е.
1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь.
Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 451);
Марта не глузувала, й тіні кепкування не почулося в її словах. Навіть цього почуття був недостойний Гурій Комаренко (Собко, Срібний корабель, 1961, 201);
// Який принижує чию-небудь гідність, несумісний з чиїмось достоїнством.
Він пояснив Маслюку, що зазнайство і брутальність недостойні радянського громадянина (Багмут, Щасл. день.., 1951, 69).
2. Який не має потрібних позитивних якостей, не заслуговує на повагу; непорядний, безчесний.
[Вася:] Перед вами стоїть самий недостойний чоловік… (Корн., І,1955,168);
// у знач. ім. недосто́йний, ного, ч. Непорядна людина.
Поміч достойному — Силу дає. А недостойного — Поміч псує (Мас., Побратими, 1950, 50);
// Який виражає або свідчить про чиюсь непорядність.
Всі наймички кинулись за табунщиком, щоб покарати його за недостойну витівку (Добр., Очак. розмир, 1965, 188);
// заст. Уживається для навмисного самоприниження, щоб тим самим виразити, підкреслити повагу, ввічливе ставлення до співбесідника.
[Печариця:] Василь Трохимович!.. Робіть зо мною що хочете, тілько не лишіть Ганну Васильовну [Василівну] своєю жоною назвати, себе, недостойного, вашим зятем мати! (Мирний, V, 1955, 171).
3. Який не відповідає певному призначенню, певній ролі і т. ін.; непідходящий.
— Молоко ще на губах не висохло..! — кричав старий Бовдюг, явно незадоволений цією недостойною кандидатурою (Довж., І, 1958, 233).
Значення в інших словниках
- недостойний — недосто́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- недостойний — -а, -е. 1》 чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь. || Який принижує чию-небудь гідність, несумісний з чиїмось достоїнством. 2》 Який не має потрібних позитивних якостей, не заслуговує на повагу; непорядний, безчесний. || у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недостойний — НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь; негідний (у 2 знач.). Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Г. Словник української мови у 20 томах
- недостойний — НЕПОРЯ́ДНИЙ (якому не властива порядність, чиї вчинки, поведінка і т. ін. заслуговують на осуд), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕХОРО́ШИЙ (якому не властива порядність, вчинки якого завдають комусь неприємностей); НЕЧЕ́СНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ підсил. Словник синонімів української мови