1. Орфографічний словник української мови

нездібний

незді́бний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нездібний — (який не має природної обдарованості) недотепний, бездарний, тупий// не по плечу кому що. Словник синонімів Полюги
  2. нездібний — Безкебетний, необдарований, неталановитий, недотепний; (до чого) НЕЗДАТНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. нездібний — -а, -е. 1》 Який не має здібностей, природного обдарування. 2》 до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь. || Неспроможний робити, виконувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, хисту, природного обдаровання. – Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (О. Іваненко). 2. до чого, з інфін. Словник української мови у 20 томах
  5. нездібний — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст. Словник синонімів української мови
  6. нездібний — Незді́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, природного обдарування. — Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (Ів., Вел. очі, 1956, 47). 2. до чого, з інфін. Словник української мови в 11 томах
  8. нездібний — Нездібний, -а, -е Неспособный. Желех. Словник української мови Грінченка