1. Словник синонімів української мови

нездібний

НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.; НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ (СИ́ЛАХ), НЕ В ЗМО́ЗІ (СПРОМО́ЗІ) (з інфін. — який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙ до чого, НЕЗУГА́РНИЙ до чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙ на що, до чого, розм., НЕГОДЯ́ЩИЙ до чого і без додатка, розм., НЕ ГО́ДНИЙ (НЕ ГО́ДЕН) з інфін. і без додатка, розм., НЕГІ́ДНИЙ на що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама (Катька), що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна — річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти — безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав (секретар) миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); — А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, — може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, — високий, дужий (Леся Українка). — Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.

НЕЗДІ́БНИЙ (який не має здібностей, природної обдарованості), БЕЗДА́РНИЙ підсил., ТУПИ́Й до чого, в чому, підсил. розм. — Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися (грати), навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (О. Іваненко); Тупий до книжки, тяжкий на думання, він мав велику охоту до різних механічних праць (І. Франко). — Пор. 1. незда́тний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нездібний — (який не має природної обдарованості) недотепний, бездарний, тупий// не по плечу кому що. Словник синонімів Полюги
  2. нездібний — незді́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нездібний — Безкебетний, необдарований, неталановитий, недотепний; (до чого) НЕЗДАТНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. нездібний — -а, -е. 1》 Який не має здібностей, природного обдарування. 2》 до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь. || Неспроможний робити, виконувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, хисту, природного обдаровання. – Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (О. Іваненко). 2. до чого, з інфін. Словник української мови у 20 томах
  6. нездібний — Незді́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, природного обдарування. — Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (Ів., Вел. очі, 1956, 47). 2. до чого, з інфін. Словник української мови в 11 томах
  8. нездібний — Нездібний, -а, -е Неспособный. Желех. Словник української мови Грінченка