1. Словник української мови в 11 томах

нездібний

НЕЗДІ́БНИЙ, а, е.

1. Який не має здібностей, природного обдарування.

— Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (Ів., Вел. очі, 1956, 47).

2. до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь.

Хоч нездібний до публічної служби, він проте не був зовсім сліпий (Фр., IV, 1950, 236);

// Неспроможний робити, виконувати що-небудь.

Усвідомлення, що такий… такий… шмаркач навіть говорити з ним не хоче, так приголомшило Йосифа, що він став.. нездібний ні рухатись, ні думати (Вільде, Сестри.., 1958, 153).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нездібний — (який не має природної обдарованості) недотепний, бездарний, тупий// не по плечу кому що. Словник синонімів Полюги
  2. нездібний — незді́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нездібний — Безкебетний, необдарований, неталановитий, недотепний; (до чого) НЕЗДАТНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. нездібний — -а, -е. 1》 Який не має здібностей, природного обдарування. 2》 до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь. || Неспроможний робити, виконувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, хисту, природного обдаровання. – Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (О. Іваненко). 2. до чого, з інфін. Словник української мови у 20 томах
  6. нездібний — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст. Словник синонімів української мови
  7. нездібний — Незді́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нездібний — Нездібний, -а, -е Неспособный. Желех. Словник української мови Грінченка