1. Орфографічний словник української мови

нема

нема́

присудкове слово

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нема — Немає, бігма, катма, чортмі Словник синонімів Караванського
  2. нема — див. немає Словник синонімів Вусика
  3. нема — немає, присудк. сл., з род. в. 1》 Бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку. || Бути відсутнім у якомусь місці. || Проходити, минатися. || Не властивий, не притаманний кому-, чому-небудь, позбавлений чогось. 2》 Не існує, не буває зовсім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нема — НЕМА́, НЕМА́Є, пред., кого, чого. 1. Бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку. Де нема святої волі,Не буде там добра ніколи (Т. Шевченко); – Ти б одружився, сину: .. – Шкода, мамо!... Словник української мови у 20 томах
  5. нема — Вершіть у стозі, бо вже нема на возі. При складаню снопів, або сіна, завершуйте. Кінчіть діло до ладу. Де нема, там і Бог не візьме. Бо нема з чого взяти. Нема голода, коли п'ється вода. Воду звичайно п'ється по смачній страві. Голодні води не хотять. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. нема — го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). Фразеологічний словник української мови
  7. нема — НЕМА́Є (НЕМА́) предик. (про відсутність кого-, чого-небудь), КАТМА́ (КАТМА́Є рідко) розм., ЧОРТМА́ (ЧОРТМА́Є рідко) розм., ТРЯСЦЯМА́ розм. рідко, БІ́ГМА́ заст. Нема ні батька-матері, ні вірної дружини й діток... (Вас. Шевчук); Король сполохався. Словник синонімів української мови
  8. нема — Нема́, нема́є, присл. Нема́ кому́ розпита́ти, чого́ пла́чуть о́чі, нема́ кому́ розказа́ти, чого́ се́рце хо́че (Шевч.). Нема́ на сві́ті Украї́ни, нема́є дру́гого Дніпра́ (Шевч.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. нема — НЕМА́, НЕМА́Є, присудк. сл., з род. в. 1. Бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку. Де нема святої волі,Не буде там добра ніколи (Шевч., II, 1963, 96); — Ти б одружився, сину: .. — Шкода, мамо!... Словник української мови в 11 томах
  10. нема — Нема, немає нар. 1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейко, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. н. п. В мене батька немає, а матуся вмірає. н. п. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає. Шевч. 141. Словник української мови Грінченка