нема

НЕМА́, НЕМА́Є, пред., кого, чого.

1. Бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку.

Де нема святої волі,Не буде там добра ніколи (Т. Шевченко);

– Ти б одружився, сину: .. – Шкода, мамо! Нема по мені дівчат на селі (Панас Мирний);

Немає там [у раю] ні горя, ні зітхання (Леся Українка);

– Я йому зроблю шаблю і навмисне надколю ножиком, зафарбую ожиною, щоб не було видно, він махне раз, а вона – трісь – і нема шаблі (Григорій Тютюнник);

// Бути відсутнім у якомусь місці.

– Що тут діять? Батька нема, А він [брат] занедужав (Т. Шевченко);

Як нема його [чоловіка], то все жінка жаліється людям (Марко Вовчок);

– А де ж Марія, – наважився я, – що її в хаті немає?.. (М. Коцюбинський);

// Проходити, минатися.

Ще так недавно було літо. Ще так недавно надійно-весело червоніла ягода під корчем, ще так недавно говорилося – о, літо ще велике! І от нема його... (Г. Хоткевич);

// Не властивий, не притаманний кому-, чому-небудь, позбавлений чогось.

[Орест:] В ній [приязні між чоловіком і жінкою] нема фамільярності і разом з тим вона ніжніша, сердечніша (Леся Українка);

– А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева (М. Стельмах).

2. Не існує, не буває зовсім.

Нема щастя без заздрості (Номис);

– Дурному гори немає, а все низ (Григорій Тютюнник);

// Не може бути.

Плавні горіли .. Це ж видима смерть здоганяє її [Соломію]! Тут нема вже порятунку. Ніхто й ніщо не поможе (М. Коцюбинський);

Тікають цезаря вовки, пощади їм немає (В. Сосюра);

// Не водиться, не заведено, не призвичаїлось що-небудь.

У нас нема се моє, а се твоє (Номис);

– То, може, там у вас, у панів, такий звичай, щоб дитина матері не слухала, а в нас такого нема (Леся Українка).

3. Не бути в живих, бути мертвим.

– Василечку, синочку мій! А Андрійко де?.. – Нема вже, мамо, Андрія! Ліг Андрій, мамо, та й не встане вже!.. (Марко Вовчок);

Деякий час троянівці їхали в тихій жалобі. Усі думали про те, що жив чоловік і – нема (Григорій Тютюнник);

– Е! – зажурилась Оксанка, – нема вже телятка, немає; нащо було його різать? (П. Тичина).

4. чого. Не мати чого-небудь.

Попідтинню сіромаха І днює й ночує; Нема йому в світі хати (Т. Шевченко);

Став [Дмитро] серед лісу. Обдумати хотілося. Але нема часу, нема часу. Треба гнати, гнати, гнати (Г. Хоткевич);

// Не дотримуватися чого-небудь.

– Господи! нема вам [бурлакам] ні празника, ні неділі! – гукнула богобоязна молодиця з другого кутка (І. Нечуй-Левицький);

Багатьом уже немає свята (М. Зеров).

5. у сполуч. з прикм. чи присл. вищ. ст. і сл. над, ніж, як. Уживається на означення найбільшої кількості якої-небудь ознаки.

Нема у світі цвіту цвітнішого над маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки (Номис);

Немає Мудріших, ніж народ, учителів (М. Рильський);

– Нема кращого краю, як Україна, тільки бути та жити на ній (М. Стельмах);

// у сполуч. з прийм. над і т. ін. Уживається у знач. найкращий, найвищий.

Нема над рибу линину, м'ясо свинину (Номис);

– Нема в світі, як вольна воля на степах або в лісі (І. Нечуй-Левицький);

Нема в світі, як у злагоді жити (Сл. Б. Грінченка);

Нема в світі над Бога (Номис).

6. Уживається у знач. частки н і (див. ні²).

Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться, – Хоч з гори та в воду! (Т. Шевченко);

Семен просив вибачити, що немає чим приймати гостей (М. Коцюбинський);

– Сідайте, – сказала дівчина, коли вони познайомились. Черниш почервонів: бідна, вона забулась, що сідати йому нема де (О. Гончар);

– Мар'яно, ти, може, засмажиш гриби? – киває [Денис] головою на багаття, яке ще куриться волоконцями диму .. – Нема на чому, – жалісно відповідає [Мар'яна] (М. Стельмах).

7. Уживається у питальних конструкціях у знач. є.

– А чи нема тут такої молодиці, щоб помісячно згодилась? (Марко Вовчок);

– Та й у тебе в хаті, хоч вовків гони!.. – привітався Лушня. – Чи немає хоч горілки погрітися? (Панас Мирний).

8. Уживається на означення неповного числа, неповної кількості чого-небудь.

– Дітей малих за що посадив?.. – Та з п'яних очей і не бачив, кажеш, що хлопцям немає по десяти літ (Панас Мирний);

Маруся сплескувала руками. – Ти?! Та що ти говориш! Таже тобі, мабуть, ще й тринадцяти нема! (Г. Хоткевич).

9. Уживається в сполуках, що висловлюють побажання чого-небудь поганого, неприємного.

[Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла... і трут згубився... А, нема на тебе лихої трясці!.. (Леся Українка);

Він гукає пронизливо, мов у рейку видзвонює. – А-киш, щоб тобі подохли, погибелі на вас немає! (Ю. Збанацький).

(1) Без (нема́є, не бу́де і т. ін.) перево́ду – завжди хтось, щось є в достатній кількості, не переводиться.

У роду не без переводу (Номис);

– Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Ю. Яновський);

(2) Ви́лазу нема́ – не можна пройти.

Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема (А. Свидницький);

Де твоя́ (у те́бе, ва́ша, у вас і т. ін.) со́вість? <�Май (ма́йте) со́вість> <�Нема́є (нема́) со́вісті у те́бе (вас і т. ін.)> див. со́вість;

Мала́ наді́я; Ма́ло (нема́) наді́ї див. наді́я;

(3) Мо́ви нема́ про що, із спол. сл. щоб. – уживається на означення чогось неможливого;

(4) Нема́є (нема́, не було́) можли́вості – не можна, неможливо.

Любий дядьку! Отримала я Вашого листа вчора і хотіла в той же день відповісти, але не було можливості (Леся Українка);

Вдень був дощ, хляпало зрання і не було найменшої можливості вийти з хати (Г. Хоткевич);

(5) Нема́є (нема́) перепо́ни (перепо́ну) кому, чому – неможливо стримати, перешкодити.

Для душ живих немає перепони. Спасибі вам, сини мої, орли, що ви на заклик мій не забарились (О. Левада);

Йде скотина, – нема перепону – через грядки так і чеше (Панас Мирний);

(6) Нема́є (нема́) супе́рників у кого, чого – хто-, що-небудь перевершує всіх, все;

(7) Нема́є (не ста́не) мо́чі – не вистачає (не вистачить) сили.

Даремно горять мої очі: тьму освітити немає в них мочі... (Леся Українка);

Сказать немає мочі (В. Сосюра);

Всяке діло за тобою, І не стане мочі Все робити та робити З ранку і до ночі! (Я. Щоголів);

(8) Нема́ коли́ – немає вільного часу; ніколи.

[Мар'яна:] Де вас ледащо носить? Уже і гулять нема коли: скоро буде північ! (С. Васильченко);

– Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо... (О. Гончар);

(9) Нема́ (нема́є) на сві́ті кого – хто-небудь мертвий.

– Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня, Вже твоєї Галютоньки на світі нема (П. Чубинський);

(10) Нема́ (нема́є, не було́, не мо́же бу́ти) [нія́кого (жо́дного)] су́мніву ([нія́ких (жо́дних)] су́мнівів) – цілком очевидно; безперечно, безсумнівно.

По довгій прокрадається [білка] жердині, Зумисне зробленій, на підвіконня: Там теж горіхи, сумніву нема! (М. Рильський);

Сумніву не було: це було справжнє кам'яне вугілля (З. Тулуб);

У нас не було ніякого сумніву, що поїзд підірвано (П. Колесник);

Сумнівів не може бути ніяких – коли Юра виросте, він буде мандрівником (Ю. Смолич);

(11) Нема́ (нема́є, не було́) спо́ко́ю (заст. супоко́ю):

а) (кому) хто-небудь зазнає турбот, клопотів, прикростей, тривоги і т. ін.

Немає Мотрі спокою й у церкві: і там її не спускають з очей (Панас Мирний);

Залишився Гордій удвох із Мотрею при своєму наймолодшому синові – Денисові. Та не було їм ні спокою, ні затишку на старість: вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим (Григорій Тютюнник);

[Коновалиха:] Нема мені супокою, нема радості: аби б який чоловік почав балакати зо мною, зараз молодиці і почнуть зморгуватись (М. Кропивницький);

– Таким, як ми, – думав Василь, – і уві сні немає супокою (І. Цюпа);

б) (від кого, чого) кому-небудь доводиться зазнавати турбот, тривог, переслідувань від кого-небудь; хто небудь тривожиться, хвилюється, дуже стурбований чимсь.

– А тепер – немає нікому спокою від нього [стражника] (Панас Мирний);

– Вертитесь, нечистий вас носить! І тут мені немає від вас спокою! (О. Довженко);

(12) Нема́ (нема́є) пора́ди – про безвихідне становище.

– Мамо, мамо! Скажіть мені словечко, скажіть!.. – А що я тобі казатиму, дочко? – заговорила Чайчиха похмуро. – Поради нема! (Марко Вовчок);

(13) Нема́ [нема́є] упра́ви на кого – не можна справитися з ким-небудь;

(14) Нема́ (нема́є) чим, з інфін. – не вистачає чого-небудь.

Одягаюсь. Виходжу. Де там! Нема чим дихать. Вітер заганяє дихання назад у груди (М. Коцюбинський);

(15) Нема́ (нема́є) чого́ – не вередуй; нічого.

[Жінка:] Чом хліба не їси? [Чоловік (мовчить).] [Жінка:] Гіркий, либонь? Нема чого, небоже, мусиш їсти! (Леся Українка);

(16) Нема́ поряту́нку – про безвихідне, безнадійне становище.

Це ж видима смерть здоганяє її [Соломію]! Тут нема вже порятунку. Ніхто й ніщо не поможе (М. Коцюбинський);

(17) Нема́ прохо́ду:

а) неможливо пройти десь.

Коні спинилися. Проходу берегом далі не було (О. Ільченко);

б) хто-небудь настирливо набридає комусь чим-небудь.

Ну й зашуміло село, коли розбовкав скрізь Косован, як я його від Смолюка врятував. Вийшов я вранці – проходу нема (І. Муратов);

(18) Нема́ спання́ кому, чому – не спиться кому-небудь.

Ой у полі конопельки вже зазеленіли. Карим очам спання нема, ніженьки зомліли (з народної пісні);

(19) Нема́ стри́му кому, чому – не можна стримати кого-, що-небудь.

То як почне народ бунтуватися, то стриму тому нема. Чим-будь не залагодиш (А. Крушельницький);

Злітаються до цієї хати листи з близьких і далеких сторін. Вклоняються господареві дому, дітворі .. І нема їм стриму ні в дощ, ні в стужу, ні в завірюху (з газ.);

(20) Нема́ угомо́ну (вгомо́ну) – щось безперервно триває, не зменшуючись, не припиняючись;

(21) Нема́ чо́го (що), з інфін – уживається для заперечення яких-небудь дій, думок і т. ін.; не варто, не потрібно.

Нема чого тішити себе надаремно, він не дитина, може дивитись гіркій правді в вічі (О. Гончар);

– Буде вже так. Нема що й балакати дарма (А. Головко);

Ні (і) стида́ (сти́ду), ні (і) со́рому (сорома́, сра́му) [нема́є (нема́)] див. стид;

(22) При́ступу нема́ до кого – те саме, що Ні (ані́) при́ступу (див. при́ступ).

○ (23) Нема́ (нема́є) за́ що – уживається як ввічливий вираз у відповідь на висловлену ким-небудь подяку за щось у знач. не варто.

– От спасибі вам, Катре, що прийшли .. – Немає за що (А. Головко);

(24) Нема́ (нема́є) за що́ – кому-небудь бракує матеріальних засобів на щось.

Треба рятуватися, спочити, полежать у шпиталі або в санаторії, а нема за що. Доведеться пропадати (М. Коцюбинський);

(25) Нема́ (нема́є) чого́ <�Нема́ що>, у знач. присл., розм., у спол. з інф. – Нема сенсу, даремно, марно, шкода.

Зіма [зима] – кожуха нема, чоботи ледащо – і йти нема що (Сл. Б. Грінченка).

◇ Гріх (нема́ чого́, ні́чого і т. ін.) [і] Бо́га [милосе́рдного] гніви́ти див. гріх;

(26) Де нема́ (нема́є) чого – скрізь є що-небудь.

– Де наших могил немає, Романе... Наші люди скрізь бували (О. Гончар);

Диви́тися нема́ на що (ні на що) див. диви́тися;

[І] вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін.) див. гля́нути;

(27) І га́дки (ду́мки) нема́ (нема́є, не було́) у кого, рідше кому і без дод. – хто-небудь і не думає про когось, про щось, не має намірів, не збирається щось робити.

Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось (Марко Вовчок);

[1-а дівчина (до Євстрата):]. Як побивається [Дмитро] за Катрею! [Євстрат:]. А Катрі про його, може, й думки нема (М. Старицький);

І Гризельда, і усі двірські панки ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Нечуй-Левицький);

Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (М. Коцюбинський);

– В інших радгоспах чабанам уже газові плити збираються ставити, а нашому начальству про це й гадки нема (О. Гончар);

[І] го́ря (нужди́) ма́ло, нема́ (нема́є) див. ма́ло;

[І] дихну́ти ні́коли (нема́є коли́) див. дихну́ти;

(28) І ду́ху нема́ (нема́є, не було́, не чу́ти і т. ін.) кого, чого – хто-небудь зник (що-небудь зникло) або його й зовсім не було.

Почав [хазяїн] кликати Дениса, а Дениса й духу нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ведуть [некрутів] снідати каші з салом, а того сала – і духу нема (Панас Мирний);

І хоч зачіплянських і близько нікого не було, не було й духу того дошкульника Баглаєнка, але виразно вчулося.., продзвеніло в повітрі: “Батькопродавець” (О. Гончар);

Тим часом Бурко прибіг до липи, шукає, нюхає, порпає – нема ані каменя, ані глини, а ковбаси й духу не чути (І. Франко);

(29) І (й) слі́ду нема́ (нема́є, не ста́ло) кого, чого – зовсім зник хтось, зникло щось.

– Та кого ти, чоловіче, питаєш? – Окуня Карпа. – Е-е-е... його вже давно й сліду нема... (Панас Мирний);

На другий день рано діти кинулись до пиріжків, .. пиріжків і сліду немає... (М. Коцюбинський);

Оглянувся – Галайди немає .. “Де Галайда?” – Максим кличе. сліду не стало... (Т. Шевченко);

І кі́шки нема́ чим (ні́чим) годува́ти див. годува́ти;

(30) [І] кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.) – дуже мало.

– В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний заробіток біля колії (І. Муратов);

(31) [І] на позі́р нема́є – зовсім немає.

І на позір немає кавунів, а сіяв густо (Сл. Б. Грінченка);

(32) [І (ні, ані́)] копі́йки [зла́маної (мі́дної, щерба́тої)] (ше́ляга) нема́ (нема́є, не було́) за душе́ю у кого і без дод. – хто-небудь не має грошей, дуже бідний.

– Куди я піду, коли в мене копійки нема за душею, – сказала Василина (І. Нечуй-Левицький);

– Та що ж ви візьмете, коли в мене й копійки зламаної нема за душею! (М. Коцюбинський);

– Віддай хоч попереду те, що винні зосталися. – Копійки мідної за душею немає, батюшка (Панас Мирний);

Навіть у 1921 році, коли в нас люди орудували мільйонами, в дядька Володимира, як він казав, не було за душею і щербатої копійки (М. Стельмах);

– Не клясти я тебе прийшла, я за своїм прийшла. Зглянься ти на Бога... Празник святий іде... Ти ж будеш і їсти, і пити, а тут за душею шеляга немає (Панас Мирний);

(33) І (ні) хвили́нки (хвили́ни) [нема́є (нема́, не було́, не бу́де)] – зовсім немає, не вистачає вільного часу.

Переночувавши – поїхали в Соренто.., де пообідали., а звідти на Капрі і на обід до Горького. Так що на лист не було і хвилинки (М. Коцюбинський);

(34) [І] слів нема́ (не вистача́є) – дуже добре, надзвичайно гарно і т. ін.; неможливо висловити, схарактеризувати і т. ін.

Чисто тут і гарно незвичайно. Годують так смачно, гарно і гігієнічно, що і слів нема на похвалу (М. Коцюбинський);

У пучок останні віти зв'яжем, Що морозом називають їх... Часом можна висловить пейзажем Те, для чого слів нема людських (М. Рильський);

Я ледве не кинувся до неї. Грандіозно! У мене просто не вистачає слів! (В. Чемерис);

(35) І по́мину нема́є про кого, що:

а) уже й не згадують, не говорять про кого-, що-небудь.

За велетнів і помину нема (С. Руданський);

б) немає ніяких ознак наявності, існування чого-небудь.

Грошей в кишені і помину нема;

(36) [І] ціни́ нема́ (нема́є, не було́) кому, чому – хто-, що-небудь мають дуже високу вартість за своїми якостями, властивостями, особливостями.

Вся [Маруся] в золоті, в шовках. Там одна плахта .. пар двох волів чумацьких стояла [коштувала], а коралям і ціни нема (П. Куліш);

Хоч мало коштує хлібина, Насправді ж їй ціни нема! (М. Гірник);

В тебе, Луко, голова – то й ціни їй немає! (Панас Мирний);

Коли б .. коню не лисинка, і ціни б йому не було (прислів'я);

(37) І шкори́нки хлі́ба нема́ – про відсутність їжі взагалі.

– Це саме собою. Два бурдюки. І чачу! Ну! Сто один градус... Зрозуміло, мандарини, гранати, чурчхелу... А в мене – будеш реготати! – і шкоринки хліба в хаті нема (А. Крижанівський);

[Й] говори́ти (каза́ти) ні́чого (нема́ чого́, нема́ що) <�Шко́да́ й говори́ти (каза́ти)> див. говори́ти;

Й скори́нки нема́ див. скори́нка;

(38) Ка́ри (суда́, розпра́ви і т. ін.) нема́ (нема́є) на кого – уживається для вираження осуду обурливої поведінки кого-небудь.

– Нащо ви дитину мою мучите?! – крикнула Горпина. – Боже мій, боже! і суда на вас нема, прокляті! (Панас Мирний);

– Начальнички! Один у район, другий на засіданіє [засідання], нема на вас розправи. А ти хоч головою об стіну бийся. Бодай вас снігом отак засипало, як оцю бідну кукурудзу (В. Кучер);

Ку́рці ні́де (нема́є де) голови́ простроми́ти див. простро́млювати;

(39) Лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому – хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін.

Глянула мати на сина – жахнулася! Глянув батько – розгубився! – Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (з газ.);

Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко);

Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний);

На скуйовдженому завгоспові лиця не було: – Біжіть до медпункту! Там... (В. Бабляк);

Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний);

(40) Мі́ри нема́ (нема́є) чому – що-небудь має великий ступінь вияву, прояву і т. ін. чогось.

Добрості і милосердію його і міри нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

(41) Мі́сця живо́го нема́ (нема́є, не було́ і т. ін.) на кому, в чому – хто-небудь весь побитий, поранений.

– Аж сусіди позбігались на мій вереск... геть мене потовк, місця живого нема, – скрізь синяки... гляньте... (М. Коцюбинський);

Коли листоношу роздягли – на ньому не було живого місця, і п'явки купами поприсмоктувалися до тіла (Ю. Яновський);

// хто-небудь принижений, ображений.

– А хто ж лічив, скільки панських стріл попало в серце діда Дуная? Надійсь, в тому серці живого місця нема (М. Стельмах);

// де. що-небудь вщерть заповнене.

В камері стало трохи видніше, і, оглянувшись, я побачив, що тут місця не було живого – вся підлога, попритрушена перетертою чорною соломою, покрита людськими тілами (Ю. Збанацький);

(42) Нема́ берегі́в чому – про велику міру, безмежність чого-небудь.

Грім одгримів, соловей заспівав, заіржали Коні в далекій імлі. Щастю нема берегів (М. Рильський);

(43) Нема́ до шни́рі – нічого немає;

(44) Нема́ (не було́) й заво́ду (в заво́ді) кого, чого – зовсім немає (не було) кого-, чого-небудь.

Нема краще, як ті літа дитячі! – говорив Іван Савич. – Нема краще! Ніякого тобі горя і в заводі тоді не було! (Марко Вовчок);

(45) Нема́є (нема́) Бо́га у се́рці (в душі́, в животі́) у кого, заст. – хто-небудь безсовісний, несправедливий або жорстокий.

Може, вже й близька стала [Марина]? Пани заздрі на ласощі... Що кума – то дарма!.. Як у серці нема Бога, то гріха не страшно... (Панас Мирний);

– Бога у його в душі нема! Тривай-же! я тебе на все село засоромлю (О. Кониський);

(46) Нема́є (нема́, не було́) мі́сця чому – що-небудь зовсім відсутнє (про абстрактні поняття).

Короткозорому оптимізмові немає місця (М. Коцюбинський);

(47) Нема́є (нема́) ні со́рому (ні че́сті), ні со́вісті (ні сумлі́ння) у кого – хтось діє несправедливо, поводиться безсоромно.

У цих людей ні сорому, ні совісті, ні душі, десь, немає! (Марко Вовчок);

[Лінда:] У вас немає ні честі, ні совісті. [Грізлі:] Честі немає. А совість... О міс, ви навіть не уявляєте, як багато важить це маленьке слово! (О. Левада);

Наші вороги не мають ні честі, ні сумління! (І. Франко);

(48) [Нема́] нія́ких (жо́дних) пробле́м у кого, з чим і без дод. – усе добре, прекрасно, спокійно і т. ін.; все вирішилось.

Робити це треба тоді, коли у тебе все гаразд, нема жодних проблем, все чудово і кругом самі успіхи (В. Кожелянко);

Тепер, здається, не тільки у вас, а й у решти членів київської делегації з виступами ніяких проблем? (з газ.);

(49) Нема́є (нема́) тя́ми до чого – немає здібностей, хисту, уміння до чого-небудь.

Нема тями й воза помазати (Сл. Б. Грінченка);

(50) Нема́ коли́ й сло́ва ви́мовити кому – хто-небудь дуже зайнятий, заклопотаний.

Комбінезони їхні – це шмат мазути, ніхто й прати не береться, темп роботи такий, що нема коли тобі й слова вимовити (О. Гончар);

(51) Нема́ куди́ пода́тися кому – нема куди подітися (про безвихідне становище).

Прибіг [Льоня] сюди [до школи] вчора. Йому більше не було куди податися (О. Іваненко);

(52) Нема́ лічби́ кому, чому – дуже багато, без ліку кого-, чого-небудь.

Поза зорями ще зорі та й ще .. Нема їм лічби (Ганна Барвінок);

(53) Нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без дод. – у кого-небудь не вистачає розумових здібностей.

Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко);

[Тірца:] Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка);

[Маруся:] І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров);

(54) Нема́ (нема́є) ви́ходу – не можна вийти з скрутного, безвихідного становища.

Соломія знесилилась і впала .. Значить нема виходу; вона мусить тут погибати, а Остап через неї десь у другому місці (М. Коцюбинський);

– А що, як поїхати в “Зорю”? – прийшла йому в голову раптова думка. – Так. Так. Тільки в “Зорю”. Інакшого виходу немає (Григорій Тютюнник);

(55) Нема́ (нема́є) дурни́х (ду́рнів) – уживається для вираження відмови, незгоди кого-небудь щось робити; хто-небудь не такий наївний, некмітливий і т. ін., як можна було б сподіватися.

Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (М. Коцюбинський);

Артилеристи випускали приділену норму снарядів, але піхота – нема дурних! – тепер вже не виходила з шанців (Ю. Смолич);

– Хто ж признається? Це ж треба, щоб людина сама на себе донесла. Тепер дурних, Килино, нема! (Є. Гуцало);

Впустить в Полтаву військо його мосці? Е, ні, даруйте, тут нема дурних (Л. Костенко);

(56) Нема́ (нема́є) [й] чу́тки про кого – хто-небудь зник, пропав безслідно; нічого не відомо про кого-небудь.

Бабуся живе, терпить, а про Назара нема й чутки (Марко Вовчок);

[Семен (до Микити):] Як пішов ти з села, то либонь через місяць .. Маруся збожеволіла й .. підпалила вашу хату, а сама десь помандрувала та й чутки про неї нема (М. Кропивницький);

(57) Нема́ (нема́є) лі́ку (числа́) кому, чому – кого-, чого-небудь дуже багато.

Летять [павучки] бездумно, мовчазливо, Самі не знаючи доріг, і начіпляються квапливо На все, що зустрічає їх. Над синім холодом Дніпровим Нема їм ліку і кінця (М. Рильський);

– Вишневецькі роду княжого. Їх землям, селам, містам та грошам і ліку нема, – сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький);

З мороку минулого проступають обличчя, жевріють очі, розмикаються уста, бажаючи сказати щось... Як багато їх .. Нема їм числа (Є. Гуцало);

Несть числа́, книжн., заст.

У роки хрущовської “відлиги”, коли перед свідомим громадянином постала картина страшної руйнації нашої культури, болем відізвалася відсутність у ній першорядних імен (Грушевський, Лепкий, Винниченко, Хвильовий, Курбас, Бойчук, Маланюк, Гірняк – несть їм числа!) (з газ.);

(58) Нема́є (нема́, не було́) вга́ву:

а) (кому) хто-небудь нестримний у своїх діях, не може заспокоїтися, зупинитися.

Не було дівчатам вгаву: Чайченко – як на мислі, як на язиці (Марко Вовчок);

Як та вода по весні, розірвавши греблю, знай біжить та клекотить – так я: ані вгаву, ані втоми мені немає... (Панас Мирний);

б) безперервно, постійно, не перестаючи.

У себе в кімнаті своїй обидві співають – нема вгаву... (Марко Вовчок);

– Як ідеш біля того пекла – там крик, і стогін, і вгаву нема, і дьоготь іде, і смола кипить (М. Стельмах);

(59) Нема́ (нема́є, не було́) відбо́ю від кого:

а) надто багато тих, хто чимсь цікавиться, чогось домагається.

– Хорошіємо, Таню? Від наречених, мабуть, вже й одбою немає? (А. Дімаров);

Старші [школярі], ті стояли осторонь, а від малюків не було відбою. Вони, як бджоли, обліплювали автогенний апарат, почервонілими очима дивилися на сліпучі спалахи електрозварки (М. Зарудний);

– Ми не можемо його [вино] тут держати. Он, бачите, вже ходять, посвистують. Коли в підвалах стояло, то й тоді відбою від них [матросів] не було. А тепер і поготів (В. Кучер);

б) не можна позбутися кого-небудь.

– Ти бачив у нас дівку Марину?.. І – лиха її година знає: – підвернулася, брат, п'яному під руку.. – А тепер одбою немає... (Панас Мирний);

– Сам заїду послухати, як співає товариш Горобець. – Та й заїжджав? – Одбою не було. Приїдуть із старшиною, принесуть ящичок розморожених яєць, щоб я, значить, із голосу не звихнувся (Григорій Тютюнник);

(60) Нема́ (нема́є, не було́, не бу́де) зно́су чому – що-небудь довго не рветься, не псується, не ламається і т. ін.

Хай усі знають, що у нього тепер є такий добрий кожух, що йому й зносу не буде! (М. Чабанівський);

Витираючи руки, Максим казав: – Машину любити треба! Обходься з нею, як з конем, їй зносу не буде (П. Автомонов);

(61) Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (впи́ну, спи́ну і т. ін.):

а) (кому) хто-небудь нестримний у своїх діях або у виявленні чогось.

Нема впину вдовиному сину (Номис);

Усі знали, що Єремії нема впину, нема закону.., коли він розлютується (І. Нечуй-Левицький);

[Мар'яна:] Козаки не так люблять! Козак коли побачить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору [котру] покохав (С. Васильченко);

б) (чому) чого-небудь не можна зупинити, спинити.

Біжать воркуючи струмки До повноводної ріки І там збивають жовту піну, – З гори струмкам нема зупину (М. Шпак);

Летять огні у чорну путь, немає тим огням упину (В. Сосюра);

І нема їм [вітрам], невщухаючим, ні впину, ні перепину серед відкритих беззахисних рівнин (О. Гончар);

(62) Нема́ (нема́є, не було́) [і] про́сві́тку (просві́тлої годи́ни) кому:

а) хто-небудь дуже зайнятий чимсь, у когось зовсім мало вільного часу.

Левантині просвітку не було за роботою, за лайкою та за штурханцями (Б. Грінченко);

Молодий господар будівництво гути й винокурні заходився на весну почати, то тепер і взимку не буде людям просвітку (П. Кочура);

б) хто-небудь позбавлений спокійного життя, душевного спокою, перебуває в нестерпних умовах.

Жінка напада, так що бідному Тихонові і просвітку нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

Баба свою дочку жалує, а ту дівчину зненавиділа так, що й просвітку їй нема (О. Іваненко);

[Параска:] Нехай же тілько [тільки] Роман жениться на Пузирівні – не буде їй просвітлої години: я її заїм (І. Карпенко-Карий);

в) (без дод.) хто-небудь потрапив у скрутне, безвихідне становище.

[Молодший лікар:] Гнила, каламутна задуха підступає до горла. Просвітку нема... (О. Левада);

Думка її билася, ніби спійманий птах, і годі було знайти вихід, і здавалося, що просвітку немає (В. Собко);

(63) Нема́ (нема́є, не було́) ді́ла:

а) нічого не виходить, не вийде, не вийшло б.

Прикажчик нічого не розуміє і коли б не Андрій, не було б діла (М. Коцюбинський);

Ковалі мене до горна Підведуть – дивися, сила! Хай робота наша чорна, Та без неї нема діла (П. Усенко);

б) не цікавиться хтось ким-, чим-небудь, не має ніякого стосунку, ніяких справ.

– Вас горне до себе наука, .. а до життя, до громадських справ – вам немає діла! (Панас Мирний);

– Я думаю так, .. я один, і більш мені нема ні до кого діла (Леся Українка);

(64) Нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому:

а) щось простягнулося дуже далеко або високо.

Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура);

Він давно вже вскочив у його [ліс] і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний);

Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький);

Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар);

б) щось дуже довго триває, існує, не закінчується.

Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий);

– Ніколи мені, – зітхнула Кульжан. – Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно... Руки геть у мозолях (З. Тулуб);

– Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський);

Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка);

І кра́ю нема́є.

Все йде, все минає – і краю немає (Т. Шевченко);

в) чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою.

У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (прислів'я);

Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється);

– Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький);

Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить, – і краю не видно роботі (Є. Гуцало);

(65) Нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно, не ста́ло і т. ін.) і слі́ду:

а) (від кого – чого, рідше з кого – чого і без дод.) хтось (щось) перестав (перестало) існувати, зник (зникло), пропав (пропало).

І сліду вже нема з тої столярні на бориславськім тракті в Дрогобичі, де мені довелось пробути перші три роки .. міського життя (І. Франко);

На другий день рано діти кинулись до пиріжків... – пиріжків і сліду немає... (М. Коцюбинський);

Під горою стояла ще друга хата, але вона була засипана глиною тоді, як обвалився бік гори. Тепер не видно і сліду того провалля (І. Нечуй-Левицький);

Оглянувся – Галайди немає... – Де Галайда? – Максим кличе. І сліду не стало... (Т. Шевченко);

б) (кого, чого) хтось (щось) абсолютно відсутній (відсутнє).

В тих віршах нема й сліду поезії (І. Франко);

Вже в душі зростає до нього [батька] недобре почуття, а вдячності нема й сліду (з мемуарної літ.);

Пес виполохував лише із трави птахів і зайців, але людей ніде не було й сліду (О. Маковей);

(66) Нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) [одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)] кле́пки у голові́ у кого, кому, зневажл. – хто-небудь розумово обмежений, ненормальний.

Він і справді трохи якийсь чудний, неначе в його [нього] нема однієї клепки в голові (І. Нечуй-Левицький);

– Я ходив скаржитись на Лисицю, а сказали, що в мене нема клепки в голові (з газ.);

Немає третьої клепки в голові (прислів'я);

– Як на що інше, так у нього десятої клепки не вистачає, а на це вистачило (О. Гончар);

(67) Нема́ (нема́є, не було́, не зали́ши́лося і т. ін.) [ні (і)] ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому – хто-небудь наскрізь промок.

Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде [ніде] обсушитись (Г. Квітка-Основ'яненко);

На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий);

Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець);

(68) Нема́ (нема́є, не було́, не ста́ло і т. ін.) життя́ перев. кому:

а) (через кого, від кого) хто-небудь дуже докучає, завдає великих неприємностей комусь, заважає нормальному плину життя.

– Собаки й вівчарі твої, Усі ви – вороги мої, Од вас мені життя немає (Л. Глібов);

Він сердито жалівся: і так од голоти життя не стало, а тут ще Гущу пустили (М. Коцюбинський);

б) (перев. без кого – чого.) хто-небудь позбавлений душевного спокою; комусь дуже погано.

А тепер я ходжу, світом нуджу, нема мені життя без Насті... Як не буду з нею жити, то буду в сирій землі гнити (М. Коцюбинський);

– Так-так, – підхопили двораки, – без землі що?.. Без землі життя нема! (Панас Мирний);

– Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи. Все рівно дома життя не буде (Григір Тютюнник);

(69) Нема́ (нема́є, не було́) ра́ди на що і без дод. – відсутня будь-яка можливість поліпшити, змінити становище.

З переляку Вмерла Катерина. А Максим на пожарище, Та на попелище Подивився. Нема ради! Тілько вітер свище. У димарі та в комині. Що на світі діять? (Т. Шевченко);

До життя треба ідеалів, інакше чоловік худобіє. На те нема ради (Б. Лепкий);

(70) Нема́ (нема́є, не було́) рі́вного кому – хто-небудь найкращий своїми якостями, властивостями і т. ін.

Кожен козак обертався в .. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (З. Тулуб);

Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше – в розумі (із журн.);

(71) Нема́ (нема́є) потре́би – не потрібно що-небудь робити.

На чім тоді ми стали, Ти знаєш сам здоров. Отож нема потреби Про те казати знов (Леся Українка);

(72) Нема́ (нема́є) проми́тої води́ кому – хто-небудь зазнає багато неприємностей, переслідувань, докорів і т. ін. від когось.

То було батько тихий, тихий, а тепер мені промитої води нема ні від матері, ні від батька (Ганна Барвінок);

Вже тепер і ступити мені не дасть; уже нема мені промитої води: то те недобре, то це негаразд (Марко Вовчок);

(73) Нема́ (нема́є) слів, щоб... – неможливо висловитися;

(74) Нема́ (нема́є) спа́су (спасі́ння) – уживається на означення надзвичайно сильного вияву, прояву чого-небуд; нічим не зарадиш, не врятуєшся.

Він щосили почав ляскати себе долонями по стегнах і по грудях. – Цс-с-с! Цс-с-с! Здуріли! – зашипів на нього Кравцов. – Та нема спасу, синку! – горьованим голосом поскаржився єфрейтор .. – Усі вже кістки, видать, перемерзли (Ю. Бедзик);

Різали [на екзамені] – спасу нема! (Ю. Збанацький);

– Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... А воно, трясця, як розпилося, вірите, спасіння нема... (М. Зарудний);

(75) Нема́ (нема́є) спи́нку кому – те саме, що Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (упи́ну, спи́ну і т. ін.) (див. нема́).

Нема краю тихому Дунаю, Нема спинку вдовиному синку (П. Чубинський);

(76) Нема́ (нема́є) [та] й нема́ (нема́є) – не приходить, не з'являється досі.

[Одарка:] Отаке, як бач, наше життя: зо дня на день перебиваємося, смерті дожидаючи... а її нема та й нема! (Панас Мирний);

Буває, скрізь все літо ходить [хмара], А іноді нема й нема (Л. Глібов);

Петруся немає та й немає, мов крізь землю провалився (Григорій Тютюнник);

(77) Нема́ (нема́є) того́ в (на) сві́ті, чого́ [б] не... – абсолютно все.

– Діти, нема того в світі. Чого б мені не зробити Для цієї Катерини (Т. Шевченко);

Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку (Г. Квітка-Основ'яненко);

(78) Нема́ (нема́є) [того́,] щоб:

а) (перев. з інфін.) уживається для наголошення дії, ознаки і т. ін., протилежної до бажаного.

– Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять – носи! (Панас Мирний);

– Пан Стадницький знову позивається з лісовиками. Ще мало йому землі .. Син [його] хоче зовсім старцями поробити людей. Нема, щоб по правді (М. Стельмах);

б) уживається для наголошення відсутності кмітливості, розуміння того, що треба робити.

А нема, щоб піти до сусіди (Сл. Б. Грінченка);

(79) Нема́ (нема́є) того́, щоб не... – абсолютно всі, всі без винятку.

Нема того дерева, щоб на йому яка птиця не сиділа – нема того чоловіка, щоб хоч трохи не збрехав (Номис);

(80) Нема́, нема́ та й... – час від часу, іноді, зрідка.

Все-таки в найглибших потайниках душі старого за останні дні нема, нема та й проскочить іскорка надії (М. Стельмах);

(81) Нема́ про́сипу кому, розм. – хто-небудь постійно п'яний.

П'є і п'є, нема йому просипу (Номис);

(82) Нема́ розпра́ви на кого, над ким – немає можливості справитися з ким-небудь.

[Ївга:] Ох, він гаспидський син! Хіба над ним розправи нема? (Панас Мирний);

Не ма́ти де (куди́, до ко́го) го́лову (голови́) прихили́ти <�Нема́ до ко́го прихили́тися> див. ма́ти²;

Не ма́ти (нема́, нема́є) [й (ні, а́ні)] копі́йки (копійчи́ни, [ла́маного (рідко зла́маного)] гроша́) за душе́ю (рідко при душі́) див. ма́ти²;

Нема́ чого́ в рот покла́сти див. покла́сти¹;

(83) Нема́ як, з інфін. – неможливо, не можна.

Зв'язані руки й ноги, нема як рухнутися (Г. Хоткевич);

(84) Ни́тки (ни́точки) сухо́ї нема́ (не зна́йдеш) на кому – у кого-небудь одяг промок наскрізь.

– Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде обсушитись (Г. Квітка-Основ'яненко);

В дощ, у негоду, в осінній холод змокне [Гнат] було, що й ниточки сухої не знайдеш на спині (М. Коцюбинський);

Ні́де (нема́є де, ні́куди, заст. ні́где) [й] го́лки (го́лкою, па́льця, па́льцем, ши́лом) встроми́ти (просу́нути, штрикну́ти, ткну́ти, ки́нути) див. встромля́ти;

Ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися див. діва́тися;

Ні́де (ні́куди, нема́ куди́ і т. ін.) пра́вди діва́ти (хова́ти) / ді́ти (схова́ти) див. діва́ти;

Ні́де (ні́куди, нема́ куди́) поді́тися див. поді́нутися;

Ні (і) стида́, ні (й) стра́му нема́є (нема́) див. стид;

(85) Ніко́му нема́ (нема́є) розбо́ру – не розбираючи хто, байдуже хто, всі підряд.

Вже не попадайсь їм [парубкам] на дорозі ніхто: чи перекупки з коробками, .. чи баба стара, чи дівка молода їм назустріч, – нікому нема розбору (Г. Квітка-Основ'яненко);

(86) Нема́ нічо́го за душе́ю у кого:

а) хто-небудь дуже бідний.

Така біднота – нічого за душею нема (з переказу);

б) хто-небудь духовно обмежений, негуманний і т. ін.

Вона не раз докоряла собі: як могла захопитися легковажним молодиком, у котрого нема абсолютно нічого за душею? (М. Слабошпицький);

Ні (нема́) за що о́ком зачепи́тися див. зачі́плюватися;

Ні́чим (нема́ чим) кри́ти див. кри́ти;

Ні́чим (нема́ чим) о́ка запороши́ти див. запоро́шувати;

Ні́чого, чого́ (рідко нема́ що) гріха́ таї́ти див. таї́ти;

Поги́белі на те́бе (вас і т. ін.) нема́є (нема́) див. поги́бель;

(87) Со́рому (сорома́, стра́му) нема́є (нема́) кому, в кого – хто-небудь безсоромний.

Христя .. ображено прошептала: – Чортова верства! і сорому йому немає! (Панас Мирний);

– Цілується з тим дурним дяком, і сорома нема дівці (І. Нечуй-Левицький);

– Страму вам нема, варвари, – докоряв буржуям Хрисан Кульбака, відомий у загоні своєю набожністю (О. Гончар);

Спокі́йної хвили́ни нема́є (нема́) див. хвили́на;

Терпі́ння нема́є (нема́, не стає́ і т. ін.) / не ста́ло і т. ін. див. терпі́ння;

Терпцю́ не стає́ (нема́є) див. става́ти;

(88) Ті́льки (хіба́, хіба́ що, лиш) пташи́ного (пти́чого) молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без дод. – хто-небудь має повний достаток, добробут, благополуччя, заможне життя.

В одній [кімнаті] золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій – одежі, у третій – хліба, муки – всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (з казки);

[Михайло:] У неї [жінки] всього доволі, хіба птичого молока нема (І. Котляревський);

Господарі були такі щедрі й гостинні, що гостям хіба птичого молока бракувало (П. Козланюк);

Здавалося, чого ще треба старому, неграмотному сліпцеві, який був жебраком і всякого лиха зазнав, а тепер став заможним? Хіба що рожна! (Ф. Бурлака);

Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде);

Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач);

(89) У нога́х пра́вди нема́є (нема́) – уживається як примовка при запрошенні сідати.

– Про що ж ми з тобою будемо говорити? Ти сідай, сідай, в ногах немає правди (С. Добровольський);

– Ну, сідай же, Касю, та поговоримо. В ногах правди нема (В. Кучер);

(90) Хи́трощів нема́є (нема́) в чому, ірон. – що-небудь нескладне, не вимагає особливого вміння.

Прожити – в цьому хитрощів нема, Аби лиш у життя вчепиться вміли! (М. Рильський);

(91) Хреста́ нема́є на кому – про безсовісну, безчесну людину;

(92) Чого́ (кого́) [там (ті́льки)] нема́ (нема́є) – є багато різноманітних предметів, людей і т. ін.; є все або всі.

Кликнули нас до покоїв. Увійшли. Аж в очах нам замигтіло: і зеленіє, і червонів, і біліє, і синіє... чого там нема!. (Марко Вовчок);

Кого тільки нема на історичній площі! Офіцери і навіть генерали, .. чиновники, звичайні й відставні, студенти в формі (О. Довженко);

(93) Як нема́, так (то) [і] нема́ – уживається для виразності і підсилення значення відсутності кого-, чого-небудь; зовсім нема.

Хоч роби і розсядься, а як нема талану, то нема (Номис);

Соломії як нема, так нема... Десь заблудиласьу плавнях, або вовки роздерли її (М. Коцюбинський).