1. Орфографічний словник української мови

норовити

норови́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норовити — -влю, -виш; мн. норовлять; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. норовити — НОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. норовля́ть; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (прислів'я); Турн в кріпость впертись норовить (І. Котляревський); Волики були молоденькі, все норовили зійти з дороги (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  3. норовити — НАМАГА́ТИСЯ (докладати зусиль, щоб зробити, здійснити що-небудь), СТАРА́ТИСЯ, СИЛКУВА́ТИСЯ підсил., СИ́ЛУВАТИСЯ підсил. рідше, ТУ́ЖИТИСЯ підсил., розм. рідше; НОРОВИ́ТИ розм. (наполегливо, звичайно всупереч труднощам, перешкодам тощо). Словник синонімів української мови
  4. норовити — НОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. норовля́ть; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (Укр.. присл.., 1955, 4); Турн в кріпость впертись норовить (Котл. Словник української мови в 11 томах