1. Словник синонімів української мови

норовити

НАМАГА́ТИСЯ (докладати зусиль, щоб зробити, здійснити що-небудь), СТАРА́ТИСЯ, СИЛКУВА́ТИСЯ підсил., СИ́ЛУВАТИСЯ підсил. рідше, ТУ́ЖИТИСЯ підсил., розм. рідше; НОРОВИ́ТИ розм. (наполегливо, звичайно всупереч труднощам, перешкодам тощо). Білий, як сорочка на ньому, він намагався розтулити рота, але не міг (М. Коцюбинський); Степан старається більше наловити риби, бо за це його завжди хвалить мати (О. Копиленко); Силкувалась перемогти себе, та з великого силкування тільки сльози ковтає (Ганна Барвінок); Вона довго дивилася на Олену, силувалася щось сказати (Григорій Тютюнник); Чоловічок закліпав кролячими очицями, тужачись щось згадати (П. Панч); Конячка.. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі, хоч усе норовила зірватись на труську рись (Ю. Збанацький). — Пор. 1. про́бувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норовити — норови́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. норовити — -влю, -виш; мн. норовлять; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. норовити — НОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. норовля́ть; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (прислів'я); Турн в кріпость впертись норовить (І. Котляревський); Волики були молоденькі, все норовили зійти з дороги (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  4. норовити — НОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. норовля́ть; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (Укр.. присл.., 1955, 4); Турн в кріпость впертись норовить (Котл. Словник української мови в 11 томах