1. Словник української мови в 11 томах

норовити

НОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. норовля́ть; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь.

Багач норовить, як би бідного з ніг збить (Укр.. присл.., 1955, 4);

Турн в кріпость впертись норовить (Котл., І, 1952, 235);

Волики були молоденькі, все норовили зійти з дороги (Мушк., Чорний хліб, 1960, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норовити — норови́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. норовити — -влю, -виш; мн. норовлять; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. норовити — НОРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. норовля́ть; недок., розм. Наполегливо намагатися зробити що-небудь. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (прислів'я); Турн в кріпость впертись норовить (І. Котляревський); Волики були молоденькі, все норовили зійти з дороги (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  4. норовити — НАМАГА́ТИСЯ (докладати зусиль, щоб зробити, здійснити що-небудь), СТАРА́ТИСЯ, СИЛКУВА́ТИСЯ підсил., СИ́ЛУВАТИСЯ підсил. рідше, ТУ́ЖИТИСЯ підсил., розм. рідше; НОРОВИ́ТИ розм. (наполегливо, звичайно всупереч труднощам, перешкодам тощо). Словник синонімів української мови