1. Словник синонімів української мови

норовитися

ПРОТИ́ВИТИСЯ кому, чому (чинити опір), ОПИРА́ТИСЯ, ПРОТИСТОЯ́ТИ, ОПИНА́ТИСЯ без додатка, розм., НОРОВИ́ТИСЯ без додатка, розм., СУПЕРЕЧА́ТИСЯ заст. Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся.. її подорожі до Києва (Леся Українка); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Мені важко протистояти велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють мене, коли йдеться про нове мистецтво (О. Довженко); Василь зразу опинався, але жінчині докази таки почали промовляти до його розуму (І. Франко); — Я нікого не силую, ми всі добровольці, але коли вже хто встав під наш прапор, то не норовись (О. Гончар); (Маруся:) Бог один бачить, що ти робиш з моїм серцем! Не маю сили суперечатися твоїй волі... (М. Кропивницький).

УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯ розм., КОМИЗИТИСЯ розм., ЄРЕПЕ́НИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм., КОЦЮ́БИТИСЯ фам., ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал., БАСКАЛИ́ЧИТИСЯ діал., КОБЕНИ́ТИСЯ діал. — Док.: упе́ртися (впе́ртися), опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титися діал. Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); — Це твоя кімната. Перевозь і родину, — мовила Груня. — І не пручайся (Я. Баш); — От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, — нахабніє голос Гервасія. — Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); — Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); (Тетяна:) Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); — Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); — Ні, йдіть ви, куме Семене, — отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); — То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); — Як не збивав (бабу — їхати до сестри) — нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норовитися — норови́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. норовитися — див. вередувати; перечити Словник синонімів Вусика
  3. норовитися — -влюся, -вишся; мн. норовляться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). || Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. норовитися — Баскаличитися, забаскаличитися, збаскаличуватися, збаскаличитися, позбаскаличуватися, побаскаличуватися, побаскаличитися, ґедзатися, загедзатися, зґедзатися, зґедзатися, позґедзатися, ґедзкатися, заґедзкатися. Словник чужослів Павло Штепа
  5. норовитися — НОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. норовля́ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). [Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (М. Словник української мови у 20 томах
  6. норовитися — НОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. норовля́ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). [Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  7. норовитися — Норови́тися, -влюся, -вишся гл. Капризничать, упрямиться. Недоросток, моя й мати, норовиться. Чуб. V. 661. Словник української мови Грінченка