1. Словник української мови у 20 томах

норовитися

НОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. норовля́ться; недок., розм.

Противитися, опинатися, опиратися (про тварину).

[Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (М. Кропивницький);

Біля липи, чогось вивертаючи голову, норовилась однорога червоно-бура корова, а її уперто тягнув на себе підпилий Шмалій (М. Стельмах);

// Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину).

Він загрожував, норовився, опинався, але з ним коротко й переконливо поговорив дід Яруга, і Філька мовчки пішов з комуни (О. Кундзич);

Чи вийдуть люди з серпами, косами та до панських машин? Чи норовитимуться, як по весні..? (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норовитися — норови́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. норовитися — див. вередувати; перечити Словник синонімів Вусика
  3. норовитися — -влюся, -вишся; мн. норовляться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). || Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. норовитися — Баскаличитися, забаскаличитися, збаскаличуватися, збаскаличитися, позбаскаличуватися, побаскаличуватися, побаскаличитися, ґедзатися, загедзатися, зґедзатися, зґедзатися, позґедзатися, ґедзкатися, заґедзкатися. Словник чужослів Павло Штепа
  5. норовитися — ПРОТИ́ВИТИСЯ кому, чому (чинити опір), ОПИРА́ТИСЯ, ПРОТИСТОЯ́ТИ, ОПИНА́ТИСЯ без додатка, розм., НОРОВИ́ТИСЯ без додатка, розм., СУПЕРЕЧА́ТИСЯ заст. Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся.. Словник синонімів української мови
  6. норовитися — НОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. норовля́ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). [Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  7. норовитися — Норови́тися, -влюся, -вишся гл. Капризничать, упрямиться. Недоросток, моя й мати, норовиться. Чуб. V. 661. Словник української мови Грінченка