1. Словник чужослів Павло Штепа

норовитися

Баскаличитися, забаскаличитися, збаскаличуватися, збаскаличитися, позбаскаличуватися, побаскаличуватися, побаскаличитися, ґедзатися, загедзатися, зґедзатися, зґедзатися, позґедзатися, ґедзкатися, заґедзкатися. Зґедзкатися, Зґедзкатися, позґедзкатися, затинатися, затнутися, затятисяпозатинатися, комизитися, закомизитися, покомизитися, скомизитися, розкомизитися, перекомизитися, кородитися, закородитися, покородитися, скородитися, коцюбитися, закоцюбитися, покоцюбитися, розкоцюблюватися, розкоцюбитися, порозкоцюблюватися, скоцюблюватися, скоцюбитися, поскоцюблюватися, перечити, заперечувати, заперечити, позаперечувати, сперечатися, посперечатися, противитися, спротивлятися, спротивитися, поспротивлятися, пручатися, попручатися, спручатися, оґурятися, огуритися, повгурятися, опинатися, опинитися, повпинатися, упинатися, уп'ястися, оп'ятеричитися, повп'ятеричитися, шарпатися, шарпнутися, шарпонутися, зашарпатися, зішарпуватися, зішарпатися, пошарпуватися, пошарпатися, див. упорствувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норовитися — норови́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. норовитися — див. вередувати; перечити Словник синонімів Вусика
  3. норовитися — -влюся, -вишся; мн. норовляться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). || Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. норовитися — НОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. норовля́ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). [Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (М. Словник української мови у 20 томах
  5. норовитися — ПРОТИ́ВИТИСЯ кому, чому (чинити опір), ОПИРА́ТИСЯ, ПРОТИСТОЯ́ТИ, ОПИНА́ТИСЯ без додатка, розм., НОРОВИ́ТИСЯ без додатка, розм., СУПЕРЕЧА́ТИСЯ заст. Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся.. Словник синонімів української мови
  6. норовитися — НОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. норовля́ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). [Кіндрат Антонович:] Коли кінь чи віл норовиться, то йому цурку надівають на губу? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  7. норовитися — Норови́тися, -влюся, -вишся гл. Капризничать, упрямиться. Недоросток, моя й мати, норовиться. Чуб. V. 661. Словник української мови Грінченка