норов

Значення в інших словниках

1. норов — но́ров іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. норов — Вдача, характер, натура, темперамент, фр. еґо; мн. НОРОВИ, примхи, забаганки, дивацтва; з. норів. Словник синонімів Караванського
3. норов — -у, ч., розм. 1》 Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. || Особливості поведінки тварин, птахів. || перев. мн. Примхи, капризи, непокірливість, упертість і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. норов — НО́РОВ, у, ч., розм. 1. Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. Гарна пава пером, а жінка норовом (прислів'я); По норову прийшлися хлопці один одному, вирішили не розлучатися (О. Словник української мови у 20 томах
5. норов — прийти́ся до се́рця (рідше по но́рову) кому. Дуже сподобатися (про кого-небудь). І Чайці, і Соколову майор Савченко відразу ж прийшовся до серця (В. Собко); Поїхали у Дубинівку свататься: там, бачите, хлопцю дівчина прийшлась по норову. Батько і не перечив (Нар. опов.). Фразеологічний словник української мови
6. норов — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
7. норов — НО́РОВ, у, ч., розм. 1. Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. Гарна пава пером, а жінка норовом (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
8. норов — Но́ров, -ва м. 1) Нравъ. У тебе не такий норов і зроду був. Г. Барв. 502. 2) мн. Капризы, прихоти. Ой сідай, Марусенько, на вози, да кидай батькові норови: що первії норови — попрядки, а другії норови — досвітки. н. Словник української мови Грінченка