норов
НО́РОВ, у, ч., розм.
1. Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер.
Гарна пава пером, а жінка норовом (прислів'я);
По норову прийшлися хлопці один одному, вирішили не розлучатися (О. Гончар);
// Особливості поведінки тварин, птахів.
Дон Хуан її [кобили] гарячий Норов здержує неначе (В. Самійленко);
Як романтично він умів оповідати Про норов лебедів і звичаї гусей (М. Рильський);
// перев. мн. Примхи, капризи, непокірливість, упертість і т. ін.
– Лицарем твоїм я стану .. Плащ носитиму і буду Норови твої терпіти (Леся Українка);
Перейшовши на квартиру до Кміти, вона схаменулась: здержувала свої норови та звички (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Уперто, протягом життя вивчав Оленчук норови дивовижного моря (О. Гончар).
2. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім'ї і т. ін. і передаються наступним поколінням; звичай, традиція.
Що город, то норов.., що голова, то й розум (Номис);
– Марто! – кажу їй, – кого мені слухать, скажи. У вас нові люди, нові норови (Марко Вовчок).
(1) Крути́й но́ров – твердий, вольовий характер людини, яка не терпить заперечень.
Старик був крутого норову, у дугу гнув дружину (О. Донченко);
Перело́млювати / переломи́ти нату́ру (но́ров і т. ін.) див. перело́млювати.
○ (2) З но́ровом, у функц. неузгодж. означ. – примхливий, капризний, непокірливий, упертий.
Цимбал – хлопець з норовом (І. Багмут).
◇ Прийти́ся до се́рця (рідше по но́рову) див. прихо́дитися.
Значення в інших словниках
- норов — но́ров іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- норов — Вдача, характер, натура, темперамент, фр. еґо; мн. НОРОВИ, примхи, забаганки, дивацтва; з. норів. Словник синонімів Караванського
- норов — -у, ч., розм. 1》 Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. || Особливості поведінки тварин, птахів. || перев. мн. Примхи, капризи, непокірливість, упертість і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- норов — Вдача, звичай, див. характер Словник чужослів Павло Штепа
- норов — прийти́ся до се́рця (рідше по но́рову) кому. Дуже сподобатися (про кого-небудь). І Чайці, і Соколову майор Савченко відразу ж прийшовся до серця (В. Собко); Поїхали у Дубинівку свататься: там, бачите, хлопцю дівчина прийшлась по норову. Батько і не перечив (Нар. опов.). Фразеологічний словник української мови
- норов — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
- норов — НО́РОВ, у, ч., розм. 1. Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. Гарна пава пером, а жінка норовом (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- норов — Но́ров, -ва м. 1) Нравъ. У тебе не такий норов і зроду був. Г. Барв. 502. 2) мн. Капризы, прихоти. Ой сідай, Марусенько, на вози, да кидай батькові норови: що первії норови — попрядки, а другії норови — досвітки. н. Словник української мови Грінченка