обдимати
обдима́ти 1
дієслово недоконаного виду
обдувати
обдима́ти 2
дієслово недоконаного виду
робити розпухлим
безос.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обдимати — I див. обдувати. II -ає, недок., обдути, обідме і обдує, док., перех., безос. Надмірно збільшувати в об'ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдимати — ОБДИМА́ТИ¹ див. обдува́ти. ОБДИМА́ТИ², а́є, недок., ОБДУ́ТИ, обідме́ і обду́є, док., кого, що, безос. Надмірно збільшувати в об'ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення тощо). Словник української мови у 20 томах
- обдимати — ОБДУВА́ТИ (дути, дмухаючи ротом на що-небудь з усіх боків), ОБДИМА́ТИ, ОБДМУ́ХУВАТИ. — Док.: обду́ти, обдму́хати. Він почав хліб обдувати та обтирати (Панас Мирний); Кукса спокійно розстебнув ремінну кобуру... Словник синонімів української мови
- обдимати — ОБДИМА́ТИ¹ див. обдува́ти. ОБДИМА́ТИ², а́є, недок., ОБДУ́ТИ, обідме́ і обду́є, док., перех., безос. Надмірно збільшувати в об’ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- обдимати — Обдима́ти, -ма́ю, -єш сов. в. обдути, -дую, -єш, гл. Пучить, вспучивать, вспучить, вздувать, вздуть. Живіт обдима. О. 1861. V. 73. Словник української мови Грінченка