1. Словник синонімів української мови

обдимати

ОБДУВА́ТИ (дути, дмухаючи ротом на що-небудь з усіх боків), ОБДИМА́ТИ, ОБДМУ́ХУВАТИ. — Док.: обду́ти, обдму́хати. Він почав хліб обдувати та обтирати (Панас Мирний); Кукса спокійно розстебнув ремінну кобуру, вийняв пістолета і почав його обдмухувати з усіх боків (В. Кучер).

ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док.: обві́яти (ові́яти), обда́ти, опови́ти, опахнути, обду́ти, обві́трити. Вітер приємно обвіває обличчя (А. Шиян); Мимо пройшла жінка з оберемком соломи, і чув (Дорош), як його обвіяло.. душком тієї соломи (Григорій Тютюнник); Свіжий вологий вітер приємно овіває обличчя (з газети); З сходу дихнув вітрець й овіяв Остапа (М. Коцюбинський); Орестове обличчя обвіювали струми повітря (О. Досвітній); Запах розтопленого чавуну обдав Никанора (І. Микитенко); Шовкова трава.. обдавала (Івася) своїм пахучим холодочком (Панас Мирний); Шумить, шумить круг мене. Сокорики шумлять і тополі золоті на синьому. І вітер оповив мене ласкаво (О. Довженко); Їхні (грушок) терпкі пахощі увесь час оповивають чоловіка (М. Стельмах); Опахує медузу вітер, мне її, вгинає од країв (П. Тичина); Він ішов прудко, повітря туго обдувало його (Є. Гуцало); Прохолода обвітрює скроні; з моря подихало тихою прохолодою (Дніпрова Чайка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обдимати — обдима́ти 1 дієслово недоконаного виду обдувати обдима́ти 2 дієслово недоконаного виду робити розпухлим безос. Орфографічний словник української мови
  2. обдимати — I див. обдувати. II -ає, недок., обдути, обідме і обдує, док., перех., безос. Надмірно збільшувати в об'ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обдимати — ОБДИМА́ТИ¹ див. обдува́ти. ОБДИМА́ТИ², а́є, недок., ОБДУ́ТИ, обідме́ і обду́є, док., кого, що, безос. Надмірно збільшувати в об'ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення тощо). Словник української мови у 20 томах
  4. обдимати — ОБДИМА́ТИ¹ див. обдува́ти. ОБДИМА́ТИ², а́є, недок., ОБДУ́ТИ, обідме́ і обду́є, док., перех., безос. Надмірно збільшувати в об’ємі, роблячи опуклим, розпухлим і т. ін. (внаслідок порушення обміну речовин, процесу травлення і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  5. обдимати — Обдима́ти, -ма́ю, -єш сов. в. обдути, -дую, -єш, гл. Пучить, вспучивать, вспучить, вздувать, вздуть. Живіт обдима. О. 1861. V. 73. Словник української мови Грінченка