обпирати

Значення в інших словниках

1. обпирати — I -аю, -аєш, недок., обперти і обіперти, обіпру, обіпреш, док., перех. Приставляючи, притуляючи що-небудь до чогось, утримувати його в певному положенні. II -аю, -аєш, недок., обіпрати, обперу, обпереш, док., перех., розм. Прати кому-небудь усе необхідне. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. обпирати — ОБПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕ́РТИ і ОБІПЕ́РТИ, обіпру́, обіпре́ш, док., перех. Приставляючи, притуляючи що-небудь до чогось, утримувати його в певному положенні. Легке напруження. Так наче хочеш обперти зомлілу спину й не маєш об віщо (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
3. обпирати — ОБПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБПЕ́РТИ, ОБІПЕ́РТИ, обіпру́, обіпре́ш, док., що. Приставляючи, притуляючи що-небудь до чогось, утримувати його в певному положенні. Легке напруження. Так наче хочеш обперти зомлілу спину й не маєш об віщо (М. Словник української мови у 20 томах
4. обпирати — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. обпирати — Обпира́ти, -пира́ю, -ра́єш; обіпра́ти, обперу́, -пере́ш; обіпра́в, -ра́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)