1. Орфографічний словник української мови

одубілий

одубі́лий

дієприкметник

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одубілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до одубіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. одубілий — ОДУБІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до одубі́ти. Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (І. Франко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  3. одубілий — МЕ́РЗЛИЙ (який загинув або дуже застиг від морозу), ЗАМЕ́РЗЛИЙ, ЗМЕ́РЗЛИЙ, ЗАДУБІ́ЛИЙ розм., ОДУБІ́ЛИЙ розм. На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
  4. одубілий — ОДУБІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одубі́ти. Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (Фр., II, 1950, 93); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах