окрик

Значення в інших словниках

1. окрик — Поклик, клич, крик, гук Словник чужослів Павло Штепа
2. окрик — У, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін. ...аби спізнати, що рівновеликі оці зусилля єдності — з обох найдальших окриків... (ЧТ:115). Словник поетичної мови Василя Стуса
3. окрик — -у, ч. 1》 Вигук, яким окликають кого-небудь. 2》 Вигук, який криє в собі наказ, погрозу і т. ін. || Вигук, що виражає яке-небудь почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окрик — О́КРИК, у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь, привертають до себе чиюсь увагу; оклик. Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать .. До пам'яті привів мене окрик господаря: – Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (О. Словник української мови у 20 томах
5. окрик — ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. Словник синонімів української мови
6. окрик — О́КРИК, у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать .. До пам’яті привів мене окрик господаря: — Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (Ковінька, Кутя.. Словник української мови в 11 томах
7. окрик — Окрик, -ка м. Крикъ. Зараз окрик учинив. Словник української мови Грінченка