1. Словник української мови в 11 томах

окрик

О́КРИК, у, ч.

1. Вигук, яким окликають кого-небудь.

Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать .. До пам’яті привів мене окрик господаря: — Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (Ковінька, Кутя.., 1960, 24);

Враз, несподівано для самого себе, я скрикую: "Гутман?" Двоє лісорубів, вражені моїм окриком,.. починають озиратися навколо (Кол., На фронті.., 1959, 187).

2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т. ін.

Корчмар терпляче зносив усе — і окрики, і погрози, і зневагу (Рибак, Помилка.., 1956, 11);

Начальницький окрик подіяв, справді, магічно (Смолич, Мир.., 1968, 404);

В дворі в’язниці вже чулися окрики конвоїрів, схожі на собаче гавкання (Чорн., Визвол. земля, 1959, 101);

// Вигук, що виражає яке-небудь почуття.

Окрик болю роздався в хаті (Коб., II, 1956, 237);

Він хотів узяти одне зернятко на зуб, та Яремченко перепинив цей намір зляканим окриком (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 6);

В цей час у дверях появляється закутана по самі очі Орися і, побачивши батька, з тихим окриком "ой!" біжить назад (Тют., Вир, 1964, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окрик — о́крик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. окрик — Поклик, клич, крик, гук Словник чужослів Павло Штепа
  3. окрик — У, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін. ...аби спізнати, що рівновеликі оці зусилля єдності — з обох найдальших окриків... (ЧТ:115). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. окрик — -у, ч. 1》 Вигук, яким окликають кого-небудь. 2》 Вигук, який криє в собі наказ, погрозу і т. ін. || Вигук, що виражає яке-небудь почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. окрик — О́КРИК, у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь, привертають до себе чиюсь увагу; оклик. Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать .. До пам'яті привів мене окрик господаря: – Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (О. Словник української мови у 20 томах
  6. окрик — ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. Словник синонімів української мови
  7. окрик — Окрик, -ка м. Крикъ. Зараз окрик учинив. Словник української мови Грінченка