окрик
ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. повагом ішли старі й молоді (І. Франко); Гашіца, почувши батьків оклик, кинулась до свічечки і вмить загасила її (М. Коцюбинський); — Бий яничарів, — врізався в лихий посвист вітру гучний Мишків крик (Н. Рибак); Одноманітні покрики вартових із багнетами навівали на серце.. сум (О. Донченко); На спортивному майданчику грали у волейбол, чулись різкі окрики (Є. Гуцало); Лунають поклики, промови, Перейняті одним чуттям (М. Вороний); — Та тримайте ж його! Та чи ви навмисне його випускаєте? — чулися погуки (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- окрик — о́крик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- окрик — Поклик, клич, крик, гук Словник чужослів Павло Штепа
- окрик — У, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін. ...аби спізнати, що рівновеликі оці зусилля єдності — з обох найдальших окриків... (ЧТ:115). Словник поетичної мови Василя Стуса
- окрик — -у, ч. 1》 Вигук, яким окликають кого-небудь. 2》 Вигук, який криє в собі наказ, погрозу і т. ін. || Вигук, що виражає яке-небудь почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окрик — О́КРИК, у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь, привертають до себе чиюсь увагу; оклик. Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать .. До пам'яті привів мене окрик господаря: – Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (О. Словник української мови у 20 томах
- окрик — О́КРИК, у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. Я довго на горбику стояв, очима проводив материну постать .. До пам’яті привів мене окрик господаря: — Заснуло, чи що? Піди подивися, чого коні харапудяться (Ковінька, Кутя.. Словник української мови в 11 томах
- окрик — Окрик, -ка м. Крикъ. Зараз окрик учинив. Словник української мови Грінченка